Повернувшись з Німеччини до Києва, координаторка міських досліджень у МЕТАЛАБ Юлія Попова по-новому поглянула на палісадники на прибудинкових територіях. Раптова думка про те, хто доглядає за рослинами біля будинків і чому люди займаються цим, переросла в антропологічне дослідження жіночих практик прибудинкового садівництва. Зокрема, авторці було важливо пояснити цінність цієї (часто непоміченої або знеціненої) діяльності для суспільства й простору.

Для дослідження авторка застосувала метод включеного спостереження й неструктурованих інтерв’ю — розмов із жінками, що взяли на себе відповідальність за догляд квітників на подвір’ях. Дисклеймер: чоловіки також практикують садівництво, проте типово ця практика існує в межах жіночої гендерної ролі, що має потужний емансипативний потенціал.

Садівництво й турбота про рослини на прибудинкових територіях — це спосіб для жінок бути агентками змін середовища, в якому вони живуть, і реалізовувати своє творче бачення. Водночас, ця практика цінна й своєю урбаністичною ідеологією.

У дослідженні Юлія Попова поступово розкриває соціальні й просторові переваги локальної турботи про природу від жінок. Через практику садівництва жінки й чоловіки знаходять розраду, зайнятість, соціалізуються. Вони створюють мережі контактів, через які обмінюються досвідом, діляться своїми практичними знаннями й впливають на публічну думку, зокрема, з теми загроз зміни клімату. Деколи садівницям вдається співпрацювати з комунальними службами, і такі кооперації можуть стати точками поширення сталих практик «знизу вгору».

Дослідження опублікували на медіаплатформі «Гендер в деталях», що займається поглибленням знань щодо питань гендеру в українському суспільстві.